Беньдюга, -ги, ж. и пр. = бендюга.

Гиртан, -на, м. Кадыкъ, головка дыхательнаго горла. Вх. Лем. 426.

Доно́шуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. доноси́тися, -шу́ся, -сишся, гл. Обнашиваться, обноситься. Доносилась до того, що зв'язує рубець до рубця. Рудч. Ск. І. 176.

Доті́сувати, -сую, -єш, сов. в. дотеса́ти, -тешу́, -шеш, гл. Дотесывать, дотесать.

Зносити, -шу, -сиш, сов. в. знести, -су, -сеш, гл. 1) Сносить, снести съ чего либо внизъ или съ какого либо мѣста. «Зносьте худобу!» А добра ж то повнісінький віз, іще й намисто товсте. Стали зносить. Рудч. Ск. II. 58. Тиха вода, тиха, бережечки зносить. Мл. л. сб. 329. А далі і знесло млинок. Хата. 51. 2) Снашивать, снести изъ разныхъ мѣстъ въ одно. 3 нечистою силою збірає і зносить людям гроші. Стор. МПр. 169. 3) Сносить, снести снизу вверхъ. Зніс на горище мішок з половою. Зносють на віз скриню. Грин. III. 546. 4) Поднимать, поднять, возносить, вознести. Високо к небу очі свої зносять. Гол. І. 34. Як знесете вгору сина. Єв. І. VIII. 28. 5) Рубить, срубить, срѣзать, снять. Так живо ниву знесемо. Хата, 103. Тобі голову знесу по самі плечі. Рудч. Ск. І. 45. 6) Переносить, перенести, выносить, вынести, вытерпѣть. Ой як важко сплисти море, то так тяжко знести горе. Мл. л. сб. 260. Гаразду знести не може, а біду терпить. Ном. № 2208. 7) Уничтожать, уничтожить, упразднять, упразднить, отмѣнить. Мало не пів села пожежа знесла. Г. Барв. 456. Їхній приговор знесуть. Павлогр. у. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256. 8). Только сов. в. О яйцахъ: снести. Та була в їх курочка ряба, та злізла на поличку, та знесла яєчко. Чуб. III. 107. 9) зносити мислі, зносити мислям. Думать. Я до тебе не говорю, тілько мислі зношу. Чуб. V. 327. Мислоньки мене зносять. Грин. III. 246. 10) — голово́ю. Быть въ состояніи по своему уму сдѣлать что-либо, соображать, сообразить, уразумѣть. Чи він би ж громадське діло зніс головою. Кіевск. у. Що ж вам, свату, вражу я? Їй Богу й головою не знесу. Грин. ІІ. 208. 11) охо́та зносе. Охота есть, берегъ. Як зносе його охота ковалювати, най учиться. Камен. у.

Лу́пання, -ня, с. Миганіе (хлопаніе глазами).

Позамічати, -ча́ю, -єш, гл. Замѣтить, примѣтить (во множествѣ).

Старик, -ка, м. 1) Старикъ. 2) Луна въ послѣдней четверти. Чуб. І. 10. 3) Старое русло рѣки. 4) у старики піти. Пойти на волостной сходъ. Харьк. у. Ум. старичо́к.  

Тася, -сі, ж. Дѣтск. утка. Шейк. Ум. таська, тасінька, тасічка.

Теркила, -ли, ж. 1) Вещи (преимущественно домашнія)? Шух. І. 174, 181. 2) Вьюкъ, тюкъ. Вх. Зн. 69. Ум. теркилка.