Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коза

Коза, -зи, ж. 1) Коза, Capra. На похиле дерево і кози скачуть. Ном. № 4075. пішов туди, де козам роги правлять. Пошелъ въ Сибирь. кози в золоті показувати. Прельщать обманчивыми обѣщаніями. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. К. (О. 1861. II. 229). 2) Музыкальный инструментъ, волынка. Мнж. 182. Ном. № 7130. 3) Бурдюкъ. 4) Весенняя игра, состоящая въ томъ, что дѣвушку, изображающую козу, дразнятъ остальныя, она за ними гоняется и какую поймаетъ, та становится козою. Чуб. III. 84. 5) Святочное представленіе на рождественск. святк., преимущественно подъ Новый годъ, состоящее въ томъ, что компанія парней, изъ которыхъ одинъ одѣвается козою, ходить по хатамъ, коза танцуетъ подъ музыку, причемъ поютъ особыя пѣсни. Это называется водити козу. Чуб. III. 265. О. 1861. XI — XII, 61. «Черниг. Губ. Вѣд.» 1859, № 16. Переносно: козу водити — значитъ пьянствовать долгое время, нѣсколько дней. Грин. І. 237. 6) Тюрьма. У нас скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в куну або до кози не сажають. К. ЧР. 138. Чоловіка та старшого сина за крадіж у козу посаджено. Г. Барв. 252. 7) Переяславское названіе семинариста. К. 1887. VI. 485. 8) Выглядывающая изъ носа засохшая сопля. ко́зи гнати. Чистить носъ. Кремен. у. 9) Полоса, которую пропалываетъ полольщица. Як полють, так кожна полільниця жене козу; змагаються, коли яка вузеньку дуже козу жене. Харьк. 10) коза сікавка. Рыба Cobitus taenia. Шух. І. 29. Ум. кізка, кізонька, кізочка, козуня. А я тую кізоньку пасла та пасла, та моя кізонька добра до масла. Чуб. V. 1105. Гоп, гоп, козуню! гоп, гоп, сіренька! Чуб. Ув. козя́ка. Ходім, жінко, у нас десь козяка була. Маркев. 63.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЗА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЗА"
Винюхувати, -хую, -єш, сов. в. винюхати, -хаю, -єш, гл. 1) Вынюхивать, вынюхать. Табаки ріжок винюхала. О. 1862. IX. 123. Мнж. 59. 2) Пронюхивать, пронюхать.
Карафа, -фи, ж. Графинь. Ум. карафка, карафочка.
Лук, -ка, м. 1) Дуга. 2) Лукъ. Улучив, як стрілою з лука. Г. Барв. 107. Та вистрелив молодий козак із тугого лука. Н. п. 3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Части его: собственно лук (1) — деревянный брусокъ съ закругленными гранями, конецъ котораго, находящійся по правую сторону работающаго, нѣсколько тоньше; сквозь этотъ конецъ проходить клинышекъ съ выемкою, кобилка (2); къ лѣвому концу прикрѣплена четырехугольная дощечка — тарілка (3), имѣющая посрединѣ круглое отверстіе (4) и притянутая къ луку веревочкой, называемой натягач (4б); тетива этого лука называется струна (5): начинаясь у праваго конца, она проходитъ черезъ кобилку до тарілки и черезъ тарілку. Посрединѣ лука находится (6) крючекъ, за который лук прикрѣпленъ къ чаплії́ (7), состоящей изъ деревяннаго брусочка съ веревочками съ обоихъ концовъ: къ нижней веревочкѣ прикрѣпленъ лук, а верхняя привязана къ гвоздю въ стѣнѣ. Особымъ снарядомъ шляхуном (Cм.) работникъ дергаетъ за струну, лежащую во время работы на шерсти, которая отъ движенія струны и разбивается. М. Седневъ, Черниг. у. БГ.
Напина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. напну́ти и нап'ясти́, -пну, -не́ш, гл. 1) Напяливать, напялить, натягивать, натянуть, покрывать, покрыть, надѣвать, надѣть. Скинув з себе синій жупан та над ними і нап'яв. Чуб. V. 956. Благослови, отамане, намет нап'ясти. Мет. 449. Лізе на лавку, напинає богів. Грин. III. 446. Виходить мати з житом, нап'ята кожухом навиворот. Грин. III. 442. Напни хустку! Я ж тебе, сестрице, напинаю (наміткою). Мет. 208. Уздечки не напнуть на його (на коня). Греб. 382. напнути мо́крим рядно́м. = накри́ти мокрим рядно́м. Батько напнув його мокрим рядном. Левиц. І. К. С. 2) Натягивать, натянуть (струну, веревку и пр.). Напинати лука. Як напне стрілець тетівку. Рудч. Ск. II. 83. 3) Нападать, напасть, наброситься на кого. Набіг вовк на табун гуртових свиней; вони його як нап'яли, одна попінила, дак того вовка і розірвали... вовки. О. 1861. V. 68. Въ переносн. смыслѣ: настаивать, настоять, прижимать, прижать къ стѣнѣ. Напнув жида, щоб повернув гроші. Напинали його, щоб росказав, що він дума. Павлогр. у. 4) Догонять изо всѣхъ силъ. Шість чололовіка вовків як нап'яли одного зайця: один біжить, а другі одстануть; а далі другий як уляже — от-от дожене. О. 1861. V. 69. 5) напиня́ти пупа. = напинатися 3. Ном. № 10018.
Нетязський, -а, -е. Принадлежащій нетязі и нетягам. У лузі у Базавлузі був курінь нетязський. КС. 1882. XII. 505.
Описковий, -а, -е. Нарисованный опискою (Cм.) Вас. 184.
Роздичавіти, -вію, -єш, гл. Одичать. І не здоровкається дитина — роздичавіла. Черк. у.
Рукодіяння, -ня, с. = рукодія. Нема в світі, як свого рукодіяння чи полотно, чи свита: носитиметься не знать докіль. Васильк. у.
Уланів, -нова, -ве Принадлежащій улану. Шейк.
Шахвувати, -вую, -єш, гл. Расточать. Боярські гроші шафовать. Котл. Ен. IV. 52. Кармазин торгує, все золотом шафує. Гол. І. 246.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЗА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.