Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Останній шаг витрушує шинкарці.
2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно.
3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу.
Ґузелець, -льця, м. = Ґалиця, Pelias berus.
Жо́лоб, -ба, м. см. жоліб.
Засоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Посолить. Варвара заварить, а Сава засолить, а Микола поставить кола.
Застига́ти, -га́ю, -єш, сов. в. засти́гти, -гну, -неш, гл. 1) Застывать, застыть. аж йому́ в литка́х засти́гло. Испугался. 2) Застигать, застичь. Терпи, доню, неволеньку, поки смерть застигне.
Златоко́ваний, -а, -е. = златоскований. І на храмах його чесний хрест златокований поставили.
Клешня, -ні, ж. = клішня.
Кодкодати, -ко́джу, -диш, гл. = кодкати.
Опішіти, -шію, -єш, гл. Сдѣлаться медлительнымъ (въ ходьбѣ) Кінь опішів.
Хисть, -ті, ж. = хист. Запорозька хисть. Тьфу на їх хисть, та й годі.
