Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

холіва

Холіва, -ви, ж. ? Низові холіви запорозькі. К. ЦН. 203.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 408.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХОЛІВА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХОЛІВА"
Дрібноли́стий, -а, -е. Мелколистый. Дрібнолиста груша. МВ. ІІ. 74.
За́ким нар. = заки. Заким сонце зійде, роса очі виїсть. Ном. № 5679. Заведу тебе в чужу (хату), заким свою збудую. Чуб. V. 121.
Здо́хлий, -а, -е. Дохлый, издохшій. Я бачила там здохлого барана, ходімо приволочимо. Рудч. Ск. І. 22.
Межува́тися, -жуся, -єшся, гл. Размежевываться.  
Опучка, -ки, ж. Ум. отъ опука.
Прятати, -таю, -єш, гл. 1) Прибирать, убирать. 2) Погребать, хоронить. А коли брата прятали? Федьк.
Спроволока нар. Протяжно. Він говорить спроволока. Зміев. у.
Требник, -ка, м. Требникъ.
Хамудь, -дя, м. = мудь 1. Вх. Зн. 38.
Чухати, -хаю, -єш, гл. Чесать (зудящее мѣсто, но не гребешкомъ). Де у кого не свербить, там ся не чухає. Ном. № 9756.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХОЛІВА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.