Гергепнути, -пну, -неш, гл. = гегепнути.
Доскака́ти Cм. доскакувати.
Забіжни́й, -а́, -е́. забіжне́ крило́ (у не́воді) Нижнее крыло невода.
Моква́, -ви, ж. 1) Низменное, заливаемое водою мѣсто. 2) Слякоть, мокрая погода. Настала осінь, почалась моква. 3) Мокрота, сырость. Ганчар цілий день у мокві робе.
Осторонь нар. Въ сторонѣ. Державсь він осторонь од тієї світлиці. Василь з Ганною та Мариною сіли осторонь од вулиці.
Полегти, -ля́жу, -жеш, гл. = полягти.
Помокрілий, -а, -е. Измокшій, сдѣлавшійся мокрымъ. Довго тінь від неї гойдалася на помокрілій стіні.
Посадний, -а, -е. — батько. Посаженный отецъ на свадьбѣ. Посадним батьком на весілля закликаємо.
Устид, -ду, м. Стыдъ. Йому такий встид, як тій кобилі, що віз переверне.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок.
