Воловня, -ня, ж. Крытый сарай для воловъ.
Ґе́ґання, -ня, с. Крикъ гусей.
Же́рдка чаще же́ртка, -ки,, ж. 1) Вѣшалка для платья въ сельскихъ хатахъ: жердь, за оба конца веревками подвѣшенная къ потолку вдоль задней стѣны надъ полом (нарами для спанья). Жердка бываетъ и въ коморі. Я музикантів для простору на піл під жертку помістив. Стала доставати собі в коморі з жертки що мали кращого про велике свято. 2) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. 3) Въ ралѣ: жердь, къ переднему концу которой прикрѣплено ярмо, а къ заднему (съ разсохой) — колода съ зубьями. Ум. же́рдочка.
За́рість, -рости, ж. Рубецъ, слѣдъ бывшей раны, поврежденія (на деревѣ).
Коменда, -ди, ж.
1) Команда, отрядъ. В славнім місті Берестечку коменда стояла.
2) Начальство. Молоденький козаченько в коменди ся просить: пусти ж мене, коменданте, з обозу додому.
Лич, -чі, ж. = личчя. Свині хоч золотое колце управ, а вона не пойдеть всадити лич у гумно, разві у що иноє.
Позаплоджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Расплодиться, завестись (во множествѣ).
Пророчий, -а, -е. Пророческій. Виявив забуту нашу правду своїм пророчим словом. Ти проспівав на всю Україну свої думи пророчі.
Реберце, -ця, с. 1) Ум. отъ ребро. 2) мн. Родъ вышивки на сорочкѣ.
Токарівна, -ни, ж. Дочь токаря.
