Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

закарбувати

Закарбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Сдѣлать зарубки.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 46.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКАРБУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАКАРБУВАТИ"
Верія, -рії, ж. = верея. Желех.
Вівчарський, -а, -е. Принадлежащій пастуху овецъ. Аф. 315.
Ґушува́тий, -а, -е. Покрытый шишками (на тѣлѣ). Желех. Зобастый. Гуцул. (В. Дорошенко).
Дрижифі́ст, -фоста́, м. пт. горихвостка, Phoenicurus. Вх. Зн. 16.
Закапе́лок, -лку, м. Мѣсто за печкой, печурка, закоулокъ. Той їх і в хату уведе, і в комору, і на горище, і де є який закапелок усюди. Кв. II. 285. Сиділи б отам тихенько по своїх закапелках. Канев. у.
Контора, -ри, ж. Контора.
Подриґати, -ґаю, -єш, гл. Подергать, поболтать ногами.
Порострушуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Раструситься, разсыпаться (во множествѣ).
Поцвіріньчати, -чу, -чиш, гл. = поцвірінькати.  
Пригодитися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Случиться, приключиться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАКАРБУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.