Гули́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Соблазнять обманчивыми обѣщаніями, дурачить обѣщаніями. А ти все гулила, що він хлібця нам принесе. За вечерею бояре дружечок гулили: подавали їм почесну, а сами ковтали, або з рук їх яку небудь страву виривали.
До́лі нар. Внизу, на землѣ, на полу. Долі посідали. Хоч долі, аби в своїй волі. А гайдамаки положили Дриґу долі та насипавши йому на голу спину пороху, запалили і драли греблом.
Клепак, -ка, м. Доска, которую сапожникъ кладетъ къ себѣ на колѣни и разбиваетъ на ней молоткомъ кожу.
Огняниця, -ці, ж. Свѣтлякъ, Ивановъ червякъ, Lampyris noctiluca.
Пишний, -а, -е. 1) Гордый, важный. Оце яка пишна молодиця: і добридень не каже, а дивиться на, півока. В мене рід гордий та пишний.
2) Роскошный, пышный. Являється мій світ у пишних шатах. Ум. пишне́нький. Не жаль мені ні постелі біленької, ні вечері пишненької. Друженька пишненька.
Пообстужувати, -жую, -єш, гл. Обдуть, сдуть (во множествѣ). Уже з усього пил пообстужувала.
Ручий, -а, -е. Ловкій. Веселий, ручий молодик. Дівка руча, щира, жвава, невсипуща. Вишукують собі таких малюків ручих, щоб украв і втік, а прейма викрутивсь. Коли б мені тепер хоч зо жменю людей ручого плеча, кинувся б я левом.... на старого Острозького.
Сажньовий, -а, -е. Саженный, длиною въ сажень.
Сопіль, -пля, м.
1) Сопля.
2) Ледяная сосулька.
Тувальня, -ні, ж. Полотенце.
