Достава́тися, -стаю́ся, -є́шся, сов. в. доста́тися, -та́нуся, -нешся, гл. = діставатися. 1) Пішла душа по руках, та й чортові досталась. Не попущу тебе, мила, иншому достаться. 2) Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться. Як достанусь у столицю, то я вас нагороджу.
Захва́лювання, -ня, с. Расхваливаніе, рекомендація.
Змокравіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться влажнымъ, сырымъ, мокрымъ.
Небій, -бо́я, м. Безстрашный. І небоя вовки їдять.
Підбій, -бою, м.
1) Подкладка.
2) Покореніе; порабощеніе.
3) Насѣк. Arctia (гусеница).
Побреніти, -ню́, -ни́ш, гл.
1) Потечь журча; полетѣть жужжа. Текли річки, nобреніли до Заводовської аж у сіни.
2) Цвѣсть нѣкоторое время. Маківка побреніла та й осипалась.
Повисівати, -ва́ю, -єш, гл. Израсходовать на сѣяніе. — Чи нема в тебе якого насіння з квіток? — І чом же ти вчора не сказала? Сьогодні все вже повисівала.
Поруб, -бу, м.
1) Порубка, рубка. Це дрова і тріски ще вохкі, — вчорашнього порубу.
2) Раны? І вквітчався труп не маком, — порубом рицарським.
Тякнути, -кну, -неш, гл. Тронуть, задѣть? його тякло. Онъ догадывался? Его задѣвало? Його може й тякло, що в мені кипіло.
Чернеччина, -ни, ж. = чернещина.
