Гетьманець, -нця, м. Житель гетьманщини.
Дерев'яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Деревянѣть. 2) Твердѣть, дѣлаться нечувствительнымъ, коченѣть. Вона почула, що дерев'яніє, холоне, що мороз розливається по всьому тілі.
Знудити, -джу, -диш, гл.
1) Истомить. Зсушив мене, знудив мене як билину.
2) — чим. Почувствовать, что надоѣло, опротивѣло что. Ти весела, світом рада, тобі милий світ!.. Живо, живо світом знудиш, тяженько здихнеш.
Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в ковтну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. сли́нку ковта́ти. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. Нашому теляті лиш слинку ковтати. Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.
Красотворний, -а, -е. Творящій красу. Божий день на землю красотворний прийде.
Потерча, -чати, с. Дитя, умершее безъ крещенія. Потеб. III. 59. Ум. потерчатко.
Проможність, -ности, ж. = спроможність.
Ревизор, -ра, м. Ревизоръ.
Сковорідка, -ки, ж. Ум. отъ словорода.
Трач, -ча, м.
1) Пильщикъ, распиливающій бревно на доски.
2) = трачевня.
