Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

улупити

Улупити, -плю, -пиш, гл. 1) Отколоть. отковырнуть, отлупить. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить. Лукаш. 169. Серця б улупила та матінку купила. Мил. 205. 2) Ударить А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. ЗОЮР. ІІ. 72. Ще будем по закону судити, що тобі в спину влупити. Грин. ІІІ. 565. А як влупить чортяку грім, заб'є його. Драг. 44. 3) Побѣжать быстро. Як повернеться назад та як улупе до ями. ХС. ІІІ. 56.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 335.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УЛУПИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УЛУПИТИ"
Негодиця, -ці и не́годь, -ді, ж. = негода. Екатер. у.
Пальчик, -ка, м. 1) Ув. отъ палець. 2) мн. Въ орнаментѣ при раскрашиваніи посуды или печей: три короткія линіи рядомъ. Вас. 184. Kolb. І. 156. 3) мн. Раст. Geranium sylvaticum. Вх. Пч. І. 10.
Погарманитися, -нюся, -нишся, гл. Помолотить. Наслали... гарман, трошки погарманились, а то оставили на завтра. Грин. І. 87.
Проворно нар. Проворно, быстро.
Пропудити, -джу, -диш, гл. Прогнать. Вітер дощ пропудить. Чуб. І. 239.
Розбрехати Cм. розбріхувати.
Сисак, -ка, м. 1) Мундштукъ. Угор. 2) = сисун Угор. 3) Зоол. Salamandra maculosa. Вх. Пч. II. 17.
Скипітися Cм. скипатися.
Уредний, -а, -е. Пакостный, противный. Ну, та й уредний же хлопець. Лохв. у.
Штрики-брики, мн. Въ загадкѣ: коза. Чуб. 1. 306.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УЛУПИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.