Воно, його, мѣст.
1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне.
2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять.
Две́речки, -чок, ж. мн. ум. отъ двері.
Жлуктія́ка, -ки, м. Ув. отъ жлуктій.
Золиво, -ва, с. Букъ, бученье, щелоченье. Попілу тра на золиво; з гречаної соломи попил добрий до золива.
Надти́нник, -ка, м. Раст. Solanum Dulcamara L.
Пересіл, со́лу, м. Пересолъ. Недосіл на столі, пересіл на голові.
Прикусити Cм. прикушувати.
Розмірити Cм. розміряти.
Солімка, -ки, ж. Ум. отъ солома.
Чадно нар. Угарно. Як... дуже чадно, то і вмерти можна.
