Гаморити, -рю, -риш, гл. Кричать, шумѣть. Люде гаморят, дерево тріщит, сичит, солома прискає, огонь шепотит (на пожежі). Жінка гаморить на мене, теща і всі гості якось косо дивлються.
За́пно нар. Досадно, непріятно, обидно. Он за що йому запно! Йому, бач, запно, що моя жінка краща, ніж його. Запно бува, як дитина в хаті наробить. Як було за панщини заставляють у неділю робити, то й запно, а тепер сами собі роблять і байдуже.
Китайка, -ки, ж. Матерія китайка. Із кишені китайку виймає, поцілував мертвих в очі, хрестить, накриває червоною китайкою голови козачі. Ум. китаєчка. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала до білого світа.
Кундосити, -шу, -сиш, гл. Дергать, трепать. Було не савити, не варварити, ні амбросити, але куделю було кундосити. Нехай мою русу косу да й Дунай-вода носить; нехай же той нелюбонько в рученьках не кундосить. Cм. контосити.
Магнате́рія, -рії, ж. соб. Магнаты, высшее дворянство старой Польши.
Мордува́ння, -ня, с. Мученіе, истязаніе, пытка.
Протарахкотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Простучать, прогромыхать (быстро). Хтось возом протарахкотів проз хату.
Тиркати, -каю, -єш, гл.
1) Издавать звуки: трр.
2) О птицѣ: тереться крыломъ о землю. Півень тирка по землі коло курки крилом.
Ушестеро нар. Вшестеро.
Чуйність, -ности, ж.
1) Чуткость.
2) Бдительность.
