Аби́, сз. 1) Дабы, чтобы, лишь-бы. Я гроші дам, аби він зробив. Аби люде, а піп буде. Посл. Аби день до вечора. Лишь-бы день прошелъ. Я то зроблю, аби б було, як ви кажете. Аби́-м, аби́-х. Чтобы, пусть. Аби-м так здоров був! Аби-х так жила! (Божба). Ogon. 157, 7. Вх. Зн. 1. 2) Аби́-де. Гдѣ бы то ни было, гдѣ-нибудь, гдѣ попало. Та я абиде захропу. 3) Аби́-коли. Когда-нибудь, когда-бы то ни было. В Лубенщині... на дощ викидають помело і кочерги і викидають не тільки весною, а і аби-коли. Ном. с. 282, № 576. 4) Аби́-куди. Куда-нибудь, куда-бы то ни было, куда попало. Неси сміття аби-куди! 5) Аби́-то. Лишь-бы, какъ-нибудь, такъ себѣ, шутя. Він усе робить аби-то. 6) Аби́-хто. Кто-нибудь, который-нибудь, всякій. Та це і аби-хто зробить. Побить, то й аби хто знайдеться, — от инше діло пожалувать. Ном. № 4072. 7) Аби́-чий. Чей-нибудь, чей-бы то ни было. Оттак чини, як я чиню, люби дочку аби-чию: хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову. Шевч. 183. 8) Аби́-що. Что-нибудь, кое-что, что-бы то ни было. Та будеш там робити аби-що, — от, аби не гуляти. Нехай тобі аби-що! А чтобъ тебѣ! Ном. № 3257. Иногда употребляется какъ существительное въ значеніи: малозначительная вещь, негодная вещь, человѣкъ, не заслуживающій вниманія, уваженія. Дав таке аби-що, — тільки на смітник викинути! От, якесь аби-що! а величається мов яка цяця! 9) Аби́-як. Какъ-нибудь, какъ попало. Одружись! Чому ні? — А тому ні, каже Гриць, що любої пари не знайшов, а побратись аби-як не гоже. МВ. І. 64. Ти все робиш тільки аби-як. 10) Аби́-який. Какой-нибудь, какой попало. Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як аби-який харпак. Котл. Ен. VI. 44. 11) Съ отрицаніемъ эти выраженія принимаютъ значеніе чего-то важнаго, не зауряднаго, напр.: Це чоловік не аби́-який, т. е. не изъ заурядныхъ. Це зовсім не аби-що, щоб про його так казати. Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не аби-що він. Гліб. 82.

Гужо́в, -жви́, ж. 1) = Гужва́. Угор. 2) Желѣзная цѣпь.... связывающая плугъ съ колесами. Вх. Лем. 406.

Ломи́ти, -млю, -миш, гл. 1) Ломать. Вітер віє, гілля ломить. Грин. III. 319. Дурень і м'яло ломить. Ном. № ЗОЗО. А милая по милому білі ручки ломить. Чуб. V. 265. Рядомъ встрѣчаются и слѣдующія формы: Ходить дівка по бережку, білі руки ломле. Мет. 18. Катря аж білі руки ламле. МВ. ІІ. 13. Сила ламле вже трухле дерево. К. Гр. Кв. XXXIII. Употребляются и формы: Ламніте ( = ломіте). Грин. III. 540. Мати ламнить паляниці, кладе на стіл. Грин. III. 453. 2) О водѣ: размывать. Тиха вода береги ломить. Ном. № 1096. 3) Ломить, производить ломоту. У мене ломить спину.

Перебірчик, -ка, м. = перебірник. Як місяць перебірчик перебірає всіма зірками, після полюбить одну зірочку, так і парубок.

Перегучати, -чу́, -чи́ш, гл. Перестать издавать звукъ.

Підгильний, -ного, м. Мальчикъ, который при игрѣ въ мячъ подбрасываетъ послѣдній для удобнаго удара по немъ палкой. КС. 1887. VI. 459.

Піспатися, -плю́ся, -пишся, гл. = поснути. Уснув таки добре у неї, а тамті сі не піспали. Ез. V. 96.

Послідній, -я, -є. 1) Послѣдній. Дозволь мені хоч умиться на послідній дорозі. Рудч. Ск. 2) Худшій, плохой. Хиба ж таки я послідніший од усіх. Ном. № 2039. Ні сами послідня дівка в нашому селі так би не зробила. Кв.

Прилемзати, -заю, -єш, гл. Приплестись, притащиться. Насилу прилемзали додому. Полт.

Пропихач, -ча, м. Названіе одного изъ играющихъ въ дѣтской игрѣ того-же имени. Чуб. III. 97.