Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Відгомін, -мону, м. Отзвукъ, отголосокъ. Запізнений відгомін гайдамацького гомону.
Зали́зувати, -зую, -єш, сов. в. залива́ти, -жу́, -жеш, гл. Зализывать, зализать. Як корова зализала. Укусивши, не залижеш.
Канонірка, -ки, ж. Пуговица канонирскаго мундира.
Мля́вий, -а, -е. Вялый, слабый. Її... организм був зроду нервовий, млявий і втомливий. Він дав мені знарошне серце мляве. — вода. Неосвѣжающая вода.
Передмурря, -ря, с. Ограда; оплотъ. Передмурря всього християнства, що стоїть з мечем на чаті супротив поганства.
Перерізати Cм. перерізувати.
Покрівець, -вця, м.
1) Покровъ мертвеца.
2) Крышка для покрыванія пчелиныхъ ульевъ. Покрівці на вуліки ладнаю.
3) Крышка, употребляемая для прикрыванія чего-либо. Сахар, паляниця — все те було понакривано плетеними покрівцями.
Потьок, -ку, м. Струя, потекъ. Піт котився з їх потьоками.
Приспа, -пи, ж. = призьба. І дід, і баба у неділю на приспі вдвох собі сиділи.
