Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

трипутник

Трипутник, -ка, м. Раст. Plantago avenaria W. К. Анн. 258.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТРИПУТНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТРИПУТНИК"
Валющий, -а, -е. 1) Валящій, ненужный. 2) Падающій, не могущій устоять на ногахъ. Він п'яний, аж валющий. Зміев. у.
Дерча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Дребезжать, трещать. Харьк.
Дозріва́ти, -ва́ю, -єш, гл. Видѣть, узрѣвать. І сонця правди дозрівать в німецькі землі, у чужиї претеся знову. Шевч. 211.
Допові́сти́ Cм. доповідати.
Лазовий, -а́, -е́ лазове́ сіно. Сѣно снятое съ лазу, лѣсной поляны. Желех.
Надиви́тися Cм. надивлятися.
Несамовито, нар. 1) Изступленно. 2) Въ высшей степени сильно. Рве, сіна, горишь, та хоч не так болить несамовито. Мир. Пов. II. 52.
Ослононько, -ка, м. Ум. отъ ослін.
Сержина, -ни, ж. = жоржина. Мил. 168.
Термелина, -ни, ж. Раст. = терментиля. Анн. 271.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТРИПУТНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.