Відчай, -чаю, м. Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: пустити на одчай божий, — на одчай душі. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя.
Двойча́тий, -а, -е = Двійча́стий.
Дрібоши́ти и дрібуши́ти, -шу, -шиш, гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити. Поэтому дрібошити = дріботати 2. Кінь.... дрібошив ристю.
Коліш, -ша, м. Колесо на валу (надъ колодеземъ)? Колішем тягнуть воду.
Лощовина, -ни, ж. Лощина.
Підсідати, -да́ю, -єш, сов. в. підсісти, -ся́ду, -деш, гл. Поддѣвать, поддѣть, причинить вредъ. Підсів мене сей рік.
Протюкати, -каю, -єш, гл. Крикнуть на кого тю. Протюпайте на його, що він чорт-зна-що робить.
Прочинати, -на́ю, -єш, сов. в. прочну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = прочинатися, прочнутися. То вона од сна прочинала. Тогді Барабаш рано прочинає.
Роскошіти, -шію, -єш, гл. Дѣлаться роскошнѣе. Коси у їх роскошіють.
Цваркати, -каю, -єш, гл.
1) Чирикать.
2) Говорить на непонятномъ языкѣ, напр. по еврейски.
