Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тлуса

Тлуса нар. Рысью. Та що се за коні, от як чаталає ними; я як пустю своїх тлуса, то далеко покину їх ззаду. Уман. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 268.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЛУСА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЛУСА"
Брацтво, -ва, с. = братство.
Вовченько, -ка, м. Ум. отъ вовк.
Допі́зна нар. До поздней поры. Він сидів допізна.
Жни́ва́, жнив, ж. мн. 1) Жатвенный сборъ. Тільки зворуши землю уміючи да посій до ладу, — будуть колись добрі жнива на Вкраїні. Хата. XV. 2) Жатвенная пора. В жнива швець шиє, а вона ходить на поле жать. Рудч. Ск. У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. 3) Доходное время. Тепер у мірошника жнива: води багато по дощеві, є чим молоти. Камен. у.
Загою́вати, го́юю, -єш, сов. в. заго́їти, го́ю, -їш, гл. Залѣчивать, залѣчить, заживлять, заживить (рану). Всі його рани загоює своїм розумним словом. Г. Барв. 163. Його рука поранить і загоїть. K. Іов. 12.
Наба́гнутися, -нуся, -нешся, гл. = набагнути 2. Набагся того. Зн. Вх. 38.
Непроха, -хи, об. Не просящій. Ном. № 1357.
Пеньок, -нька, м. 1) Ум. отъ пень. 2) Значительной величины деревянный обрубокъ въ видѣ цилиндра, вкопанпый въ землю, — вокругъ него загибаютъ колесный ободъ при выдѣлываніи колесъ. Вас. 147.
Посвербіти, -блю́, -биш, гл. Позудѣть, почесаться (о тѣлѣ).
Роскуйовдити, -джу, -диш, гл. = роскудлати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТЛУСА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.