скорняти

Скорняти, -няю, -єш, гл. Разбудить. Скорнєй єго. Вх. Зн. 64. Ліпше грати тихо, тихо, аби братів не скорняти. Федьк. І. 41. 2) Согнать. Вх. Зн. 64.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 140.

Випадкові слова

Тушкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Варить или жарить что въ наглухо закрытомъ сосудѣ. Шейк. 2) Сильно окутывать, чтобы вызвать испарину. Шейк. 3) Закрывать, скрывать. Мкр. Г. 10. Очарувала б і ченця, коли б прокляте покривало брівок її не тушкувало. Мкр. Г. 17.

повністю...

Хімлушка, -ки, ж. ? Ум. хімлушечка. Захімлили хімлушечку, як у полі душечку. Сьому-тому хімлушечка, а Юрасю як душечка. Мет. 209.

повністю...

Ляши́ха, -хи, ж. = ляшка 1. Козак ляха доганяє, списом пробиває, а ляшиха козаченька сильно проклинає. Грин. III. 591.

повністю...