Висіти, -шу, -сиш, гл. Висѣть. Сядь, нехай поли не висять. Висить чоловік неживий.
Городя́нка, -ки, ж. Горожанка. Вона собі городянка, міщанка. Ум. Городя́ночка. Я з Київа кияночка, а з города городяночка.
Зітну́ти, -тну, -не́ш, гл. = стяти. Як дерево зітнуть, кожний тріски збірає.
Людці́, -ців, м. мн. Ум. и нѣсколько уничижительное отъ люде. Трясітеся, рубці, дивітеся, людці. Такі собі людці, — не дуже гарні!.. — Траплялись і хороші людці.
Ми́шачий, -а, -е. 1) Мышиный. 2) — огонь. Фосфорическій свѣтъ гнилого дерева.
Оже сз. = отже. Не лехко було й Максимові, оже він не плакав. Оже ж буду мати швидко невістку, подумала вона.
Повідчинятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Отвориться (во множествѣ). То він тільки скаже слово: «одчинітеся», то двері й поодчиняються.
Полагода, -ди, ж.
1) Исправленіе.
2) Улаженіе (спорнаго дѣла, ссоры).
Собацький, -а, -е. = собачий. Життя собацьке.
Чепурити, -рю́, -ри́ш, гл. Прихорашивать.
