Вівтарний, -а, -е. Олтарный.
Доноша́ти, -ша́ю, -єш, гл. 1) = доношувати. 2) Приносить, подавать. Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати. Ой вже ж тобі, галко, а вже ж тобі, чорна, вісти та й не доношати. Доно́шана дити́на. Своевременно родившійся ребенокъ.
Зіркну́ти, -кну, -неш, гл. = зиркнути.
Ма́явка, -ки, ж. 1) = мавка. 2) — синя. Раст. Monilia coeruba.
Повинуватити, -чу, -тиш, гл. Обвинить. Він у чому помилиться, — вона себе повинуватить. Усі будете повинувачені до одного.
По-друзьки нар. По дружески.
Позагадувати, -дую, -єш, гл.
1) Загадать (во множествѣ).
2) Приказать (многимъ).
Пром'яти, -мну, -мне́ш, гл. Промять.
Сподень, -дня, м. Часть гончарнаго круга. Cм. круг 11.
Ушити, -ся. Cм. ушивати, -ся.
