Величчя, -чя, с. 1) Величіе. Ти своє величчя з неба на всю землю разпросторив. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. 2) Величаніе, почетъ, честь. Марусю — калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. Нарядила родоньку величчя, шо звеличали три дворі.
Запрети́ти, -ся. Cм. запрещати, -ся.
Літопи́сний, -а, -е. Лѣтописный. Читаючи про ту незгоду літописню скрижалю, написану сльозами і кров'ю.
Лякли́вий, -а, -е. Пугливый.
Накрамарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Наторговать.
Нерозважний, -а, -е. 1) Неутѣшный. Плакала нерозважними дрібними сльозами.
2) Неразсудительный, легкомысленный. Нерозважний дячище на підмову дався.
Подоїздити, -димо́, -дите, гл. Доѣхать (о многихъ). Подоїздили всі до яру та й поставали: повен води — не переїдеш.
Сідак, -ка, м. = сідавка.
Спачити, -чу́, -чиш, гл. Искривить, покосить, погнуть.
Хибити, -блю, -биш, гл. 1) Ошибаться, давать промахъ, погрѣшать, сбиваться съ пути. Мір землю сажнем, а не ланцюгом, то не будеш хибити. Не хибив я проти його закону, його слова ховав у щирім серці. Прямуйте ж, добродію, куди задумали, не хиблючи. 2) Миновать, обойти. Він думав, що то його хибить. То вже вас не хибить — мусите робити.
