Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

похвала

Похвала, -ли, ж. 1) Похвала; одобреніе. Ми тобі похвалу написали. Г. Барв. 9. 2) Слава, гордость (т. е. то, чѣмъ можно гордиться). Ой спасибі ж тобі, похвало України велика, що ти нас слобонила з сього бесурменського лиха. К. МБ. XII. 280. 3) Суббота 5-й недѣли великаго поста. ЕЗ. V. 208. На похвалу сорока яйцем похвалиться. Ном. № 425.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 385.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХВАЛА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХВАЛА"
Богомільниця, -ці, ж. Молельня, молитвенный домъ. А як то був жид Янкель, то він коло школи похожає, та по школі плаче-ридає: «Школо наша, богомільнице!» АД. II. 28.
Жара́, -ри́, ж. = спека. Сонце світило стиха, без жари. К. ЧР. 4.
Котко, -ка, м. Котись. Продрав котко стелю. Грин. III. 492. За що його дурно бить? Котко буде молотить. Мил. 44.
Мі́ттюнар. = миттю.
Недогін, -го́ну, м. Остатокъ въ кубѣ послѣ перегона водки.
Поралити, -лю, -лиш, гл. Вспахать ралом. Чуб. VII. 400.
Рацавка, -ки, ж. = рапавка. Вх. Зн. 58.
Ризи, -зей, ж. мн. Родъ сбитаго изъ бревенъ деревяннаго желоба, по которому гуцульськіе древорубы спускаютъ съ горы внизъ срубленныя деревья. Шух. І. 178.
Сім'яний, -а, -е. Сдѣланный изъ коноплянаго сѣмени. Сім'яна олія. Сім'яний макух. Шух. I. 164.
Хтіти, хо́чу, -чеш, гл. = хотіти. Все є так, як хтів цар. Чуб. II. 61. Ой повезу лиху долю на торг продавати.... бачуть люде, що ледащо, — не хтять купувати. Грин. ІІІ. 402.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОХВАЛА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.