Висвистувати, -тую, -єш, сов. в. висвистати, -щу, -стиш, гл.
1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, яті зна.
2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку.
Голубиця, -ці, ж.
1) Голубица, голубка. Подай мені лука й три стрілиці, бо я й побачив три голубиці.
2) Ласкательное слово. Ідеш від нас, о царице, іди, іди, голубице!
Збу́рити, -ся. Cм. збуряти, -ся.
Зімня́ти, -ся. Cм. зім'яти, -ся.
Їжакуватий, -а, -е. Взъерошенный, съ торчащей шерстью. Їжакуватий віл.
Мо́вно нар. Говорливо, разговорчиво, словоохотливо; рѣчисто.
Обаясник, -ка, м. Злой духъ, летающій къ женщинѣ по ночамъ, — часто это умершій мужъ, если жена о немъ сильно горюетъ. Cм. перелесник.
Переклопотатися, -чу́ся, -чешся, гл.
1) Перестать хлопотать, заботиться.
2) Истомиться хлопотами, заботами.
Перепочити Cм. перепочивати.
Привлащати, -ща́ю, -єш, сов. в. привласти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Присваивать, присвоить. Гетьман маєтностей і добр військових не має самовласно собі привлащати.
