Видзьобати Cм. видзьобувати.
Ма́рно нар. Попусту, напрасно, безъ пользы; тщетно. Літа мої молодії марно пропадають. Як марно нажив, так марно й піде. Марно перегоріло і перетліло моє життя. Ум. марненько. Як батька покинеш, марненько загинеш.
Наволочи́тись, -чу́ся, -чишся, гл. Вдоволь побродяжничать.
Намалюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. 1) Написать (красками), нарисовать. Твоє біле личко да й намалювать. гарний, як намальований. Очень красивъ. ходить було, як намальована. Очень хорошо одѣвается. 2) Изобразить картину въ словахъ. Та ба! не всякий так змудрує, як сам Вергілій намалює.
Понавозити, -жу, -зиш, гл. Навезти (во множествѣ). Що то, батечку, із яких то міст на той ярмарок не понавозили всякого хліба.
Походець, -дця, м. Ум. отъ похід.
Прияти, прия́ю, -єш, гл.
1) Благопріятствовать, содѣйствовать. (То) чорт — не рука, що собі не прияє. Cм. сприяти.
2) Принять. Я тебе маю на ніч прияти.
Смерековий, -а, -е. Пихтовый. Ой чого ти поскрипуєш, смерекова хато?
Уклякати, -каю, -єш, сов. в. уклякнути, -ну, -неш, гл. 1) Опускаться, опуститься внизъ. Цюкни сокирою по гільці, щоб вона уклякнула, а не зрубуй. 2) Становиться, стать на колѣни. Баба перед образами вклякнула, стала Бога просити, щоб Бог дав їм звітки дитину. В той час увірю, як нам прикажуть вклякнути при столі, та й рученьки зв'яжуть. 3) Присѣдать, присѣсть на корточки. Скакав, та не вклякнув. 4) Коченѣть, окоченѣть, отъ холода. Будуть морозяні зіми, то се дерево швидко вклякне. 5) Только сов. в. Замолчать, смолкнуть. Непремінний кричав на людей: я вам се та те, я на вас військо наведу! А люде: «Які ж ми бунтовники? ми ж усе платимо як слід і слухаємо.» Так він і вклякнув, наче води в рот набрав.
Шалон, -на, м. Эшелонъ. Пятигор. окр.
