Зацурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Связать что-либо при помощи палки (цу́рки), которая, скручивая веревку, укорачиваетъ ее и затягиваетъ такимъ образомъ связку. 2) Запросить (дорого). Як що не дуже багато будуть гарувати... там рублів п'ять, ну, хоть і десять, то вже давайте, а як що зацурують як дурень за батька, то йдіть у друге місто.
Зятько, -ка, м. ласк. отъ зять. Укрийсь, зятьку, укрійсь та на негоді не мочись.
Ковбок, -бка, м. Болѣе толстая часть дерева, уже отрѣзанная отъ вершины. 177. Ум. ко́вбчик.
Кравцювати, -цюю, -єш, гл.
1) Портняжить, шить. Жидки сидять, кравцюють руками швидкими та сухими як кість.
2) Быть портнымъ.
Попромінювати, -нюю, -єш, гл. Промѣнять (во множествѣ).
Прочистка, -ки, ж.
1) Очищеніе. Дав лікарь дитині ложечку ліків на прочистку животові.
2) Прочищенная, проложенная лопатой дорожка.
3) Просѣка. У лісі прочистку зроблено.
Скребтатися, -бчуся, -чешся, гл. Чесаться (пальцами). Сіла бабка на печі, в головку ся скребче.
Спрацювати, -цю́ю, -єш, гл. Утомить, измучить, изнурить работой.
Тобівка, -ки, ж.
1) = табівка.
2) Ранець. Хоть ся женит, хоть не женит, не поможе жінка, однако мет вибивати теляча тобівка.
Фукнутися, -нуся, -нешся, гл. = фукнути 1. Обернімся і фукнімся, і дупнем ногою.
