Булькотати, -кочу, -чеш, булькотіти, -кочу, -тиш, гл.
1) Клокотать. Кров дзюрить, булькотить з спини.
2) Булькать. Доти баба булькотала, поки на дно не попала. Стала, тиковку топити, а та набірається води та булькотить.
3) Объ индюкѣ: кричать. Пуляк булькоче.
Ло́га, -ги, ж. Животное, лежащее на днѣ въ морѣ. — Ой ти, мила дочко, та де твої лица? — Ой то мої лица їст в мори плотица, — та най нелюб не цулує! — Ой ти, моя дочко, та де твої ноги? — Ой то мої ноги їдя' в мори логи, — та най нелюб не схожає!
Ма́рне нар. = марно. Ой плачу я, плачу, свої літа марне трачу. Ум. марне́нько. Ой і як нам (літам) не марненько йти: нікому нас шанувати.
Оздоровити, -ся. Cм. оздоровляти, -ся.
Поїхати, -їду, -деш, гл. Поѣхать. Сідлай, козаче, коня вороного, та поїдем вінчатися до попа чужого. Поїдьмо, кажу, дідусю, в ліс да нарубаєм дров.
Покадити, -джу́, -диш, гл. Покадить. Я тютюном покадила, а редькою споминала.
Поляк, -ка, м. Полякъ. До поляків не ходимо на жадну пораду. Ум. поляченько, нѣсколько презрительно: полячок. Хвалилися поляченьки, що вни звоювали. Зріклисмося... і тих панків, тих полячків, котрії з нас жили.
Пронозуватий, -а, -е. Пронырливый.
Розласуватися, -суюся, -єшся, гл. Разлакомиться.
Упоминок, -нку, м. Напоминаніе. Не буде вам ніякої кари, ні упо'минку.
