Дви́нути, -ну, -неш, гл. 1) = Двигнути. Ой чи вийду на танець, — від стараго буханець в потилицю, або в спину, що й ногами вже не двину. 2) Отправиться, двинуться. Сам не знаю, чи полицю тесати, чи до дівчини на всю ніч махати, закину я вражу бардину, сам до дівчини на всю пічку двину. І двинув він (Оврам) звідтіля в гори. 3) Выстрѣлить. От ми поставили перед ними артилерію, та як двинули з гармат, так бісова черкесня вростіч, та тіка, аж не потовпиться. 4) Ударить сильно. Я як двину її (собаку) зо всього маху навідлі бичем по морді, так вона на місці й перекрутилась. 5) Выстроить. На хуторі (Максим) зараз же на перше літо двинув будинок, мов панські хороми.
Зако́нний, -а, -е. Законный. зако́нне сло́во, зако́нні ре́чі. Обрядовыя выраженія, обязательныя при народныхъ обрядахъ, напр. свадебныхъ. Говорили старости законні речі про куницю. Поки староста се законне слово казав, Маруся у кімнаті все поклони била, щоб батько оддав її за Василя.
Конфедерат, -та, м. Конфедератъ. А конфедерати знай гукають: «жиде! меду!»
Небувалість, -лости, ж. То, чего не-было. Гнівили Тройцю й горювали за небувалость і обман.
Носок, -ска, м. Ум. отъ ніс. 1) Носикъ. У моєї мами носок довгий. 2) Клювъ птицы. Рання пташка носок чистить. 3) Носокъ (обуви). Перебуйся назад носками. 4) У яйца: острый конецъ. 5) Передняя часть, передній уголъ лезвея топора. 6) мн. Игра: носки.
Печура, -ри, ж. = печера 2.
Пішковий, -а́, -е́ — я́рмарок. Ярмарка, на которую сходятся пѣшкомъ вслѣдствіе эпизоотіи. Був пішковий ярмарок, а скотини не було, бо хвороба на скотину всюди була.
Хлудина, -ни, ж. Хворостина, лозина. прутъ. Аж мій милий іде, як та буря гуде, і хлудину волоче таку суковату та на мою білу спину та пенякувату. Ум. хлудинка.
Шведка, -ки, ж. Родъ верхней одежды. Нам короткії шведки, повідмерзали литки.
Шкарубнути, -бну, -неш, гл. = шкарубіти.
