За́їнько, -ка, м. Ум. отъ заєць.
Заклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закли́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Приглашать, пригласить, зазывать, зазвать. На хліб, на сіль людей закликають. Я шавлію пересію, руту перстачу, — кого люблю та кохаю, — до себе закличу. Як у лісі була хата, то вона боялась сама ночувати і пішла в село, щоб закликати дівчат. 2) Произносить, произнести божбу, клятву, обѣтъ. Крім постів, уставлених церквою, закличе собі гуцул по перебутій хоробі або з иншої нагоди осібну божку (піст) в скоромний день.
Косатарь, -ря, м. Эпитетъ селезня: имѣющій косиці. Cм. косиця 3. Качуре-косатарю, Марусини проматарю, проси своїх гостей.
Ліни́во нар. Лѣниво. Там ся ліниво працює, де пожитку не чує. Ум. ліниве́нько.
Малоземе́лля, -ля, с. Малоземелье.
Пейс, -са, м. Пейсъ. (Берко) ходить було, тільки колите довгими чорними пейсами.
Понуритися, -рюся, -ришся, гл. Угрюмо опустить голову. Ой вийде брат, — понуриться, вийде матір, — зажуриться. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив.
Потлумачити, -чу, -чиш, гл. Объяснить (во множествѣ).
Удрати, -ся. Cм. вдирати, -ся.
Утеня, -няти, с. Утенокъ. Плавле утеня, плавле сіреє.
