Би сокращ. б. 1) Частица, прибавляемая къ слову для выраженіи условности: бы, бъ. Я ж би тую Україну кругом облітала. Дурним би назвали, од себе прогнали. Як би він не лях, то не звав би ся Стасем. би б. Былъ бы. Не рад би б ти моєму братіку, як би в гости прийшов? би-м. Выражается условность въ 1-мъ лицѣ. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Дала би-м білу ручку, та нема кому. Ой рада би-м, мій синоньку, листок написать. Также точно для 2-го лица ед. ч. — би-сь. Не волів би-сь, милий синку, йти з ягнятком на толоку. Для 1-го лица мн. ч. би-сьмо: для 2-го лица мн. ч. би-сьте. 2) Сз. Дабы, что-бы. І над ним і коло него хрестик Божий пише, би уроки, би злі духи там не приступали.
Дору́блювати, -люю, -єш, сов. в. доруби́ти, -блю́, -биш, гл. Оканчивать, окончить обрубать (въ шитьѣ). Ти ще й рубця не дорубит, я вже й звернусь.
Драбиня́к, -ка́, м. 1) = драбчастий віз. 2) Очень худая лошадь.
Ікратий, -а, -е. Имѣющій икру. Ікрата риба.
Накри́тка, -ки, ж. = покритка. Честь тоді святилась дуже: накриток карали.
Напусти́ти, -ся. Cм. напускати, -ся.
Поясниця, -ці, ж. Родъ писанки съ поперечной линіей вокругъ.
Спінка, -ки, ж. Запонка.
Так II, сз. То = дак. Та як випустили його в море, так він то пурне, то вирне.
Шпарина, -ни, ж. Щель. Cм. шпара.
