Брання, -ня, с.
1) Бранье, дѣйствіе берущаго. Браньом не збіднієш. Солодше брані, як давані.
2) Выдергиваніе, вырываніе льва (при уборкѣ). З ким мені льон брати?... а з свекорком брання — тільки воркотання.
Гуркотня́, -ні́ и гурко́тнява, -ви, ж. = Гуркотнеча.
Жолуденька, -ки, ж. = жолудь. Летіла соя в кінець села, упустила жолуденьку: «рости, рости, дубе, тонкий, високий».
Заздалегі́дь, заздалего́ди и заздали́годи, нар. Заблаговременно. Готовили заздалегідь багацько всякого снаряду. Не дбайте заздалегідь, що казатимете. Дід заздалегоди піднявсь, палічку взяв, шкандибає. Тобі до сього діла заздалигоди привикати.
Заплакну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Всплакнуть. Иноді було й заплакне.
Лести́вий, -а, -е. Льстивый. Потребить Господь лестивих і уста заціпить хитрим. К
Літо́пись, -сі, ж. = іі. лито́пис.
Пометати, -мечу, -чеш, гл.
1) Бросить (во множествѣ). Дрібні листи написала та й на воду пометала. Всіх турків у Чорнеє море пометали.
2) Разорвать на куски. Тілко змій ногу з стремена, так охота (звіри) його і пометала. Объ одеждѣ: разорвать, изорвать. Через перелаз упав — жупанину пометав. Изрубить въ куски. Ой як пойду, всієх повоюю, мечом помечу, конем потопчу.
Попідкошувати, -шую, -єш, гл. Подкосить (во множествѣ).
Уздениця и уздіниця, -ці, ж. Недоуздокъ.
