Ватуйник, -ка, м. соб. Овцы, козы, еще не ягнившіяся.
Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Вівторок, -рка, м. Вторникъ. В понеділок перед обідом із гармати загули, а в вівторок іще раніше Уманя добули.
Моско́вець, -вця, м. = москаль 1.
Охиба, -би, ж. Погрѣшность, ошибка.
Панахидник, -ка, м. Служащій панихиду. Оце канючить, наче панахидники в проводи.
Практичній, -я, -є. Практическій. До практичньої мудрости.
Розбійників, -кова, -ве Принадлежащій разбойнику. Ой не єсть ти милий мій, ти розбійників син.
Розбувати, -ва́ю, -єш, сов. в. розбу́ти, -бу́ю, -єш, гл. Разувать, разуть. Ходи, милий, роздіну, розбую.
Чортисько, -ка, м. Ув. отъ чорт.
