Дорожне́та, -ти, дорожне́ча, -чі, ж. Дороговизна. Ото дорожнета на рибу, — не докупишся.
Задубі́ти, -бі́ю, -єш, гл. Окоченѣть. Задубів чоловік на морозі.
Керма, -ми, ж. Весло, которымъ правятъ, руль. Руль у плотовъ; состоитъ изъ дошки (лопасть) и друґара (рукоятка), который вращается на сворені (шипѣ), вдѣланномъ въ стіле́ць.
Лича́к, -ка́, м. 1) Обувь изъ лыка, лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки. 2) Веревка изъ лыкъ. 3) Простолюдинъ, простой человѣкъ. Ходили тогді в кармазинах тілько люде значні да шабльовані, а міщане одягались синьо, зелено, або у горохв'яний цвіт; убогії носили личакову одежу. Через те козаки дражнять було міщан личаками.
Люб'язни́й, -а, -е. Любезный, милый, пріятный. Водишся з люб'язними мені людьми. Знаю, чом тобі всі не люб'язні. Ум. люб'язне́нький.
Обсвічувати, -чую, -єш, сов. в. обсвіти́ти, -чу, -тиш, гл. Доставлять, доставить кому освѣщеніе. Иноді й дівка стара буває досвітчаною матір'ю... її і обпрядуть, і обсвітять.
Повітка, -ки, ж. Сарай для скота. также навѣсъ изъ соломенной крыши при такомъ сараѣ. Під повіткою наймички коноплі тіпають. Чи я тобі не казала, як стояла під повіткою: не йди, милий, та у Крим по сіль, бо зостанеш під наміткою. Ум. повіточка.
Погукування, -ня, с. Покрикиванья, крики, выкрики. Христя мерщій тікає у двір, а за нею слідом погукування та вигукування.
Поповештатися, -таюся, -єшся, гл. Много походить, много постранствовать. І поповешталась же сердешна Катря, чужі порош оббиваючи.
Шапковитий, -а, -е. Низкопоклонный. Сказано лях: такий облесливий, шапковитий.
