Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мийниця

Ми́йниця, -ці, ж. Умывальникъ, умывальный тазъ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 423.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЙНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЙНИЦЯ"
Ди́вдерев, -ва, м. = Дивдерево. Лв. 98.
Заїжджа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = заїздити. Ото та дівчина росте, а царевич усе заїжджає, як на охоту приїде.
Запре́т, -ту, м. 1) Удержъ. Віють вітри в степу, запрету не мають. Н. п. 2) Запоръ. Зробився у неї запрет у трунку, то й на двір не ходила. Новомоск. ( Залюбовск.).
Мі́рочка, -ки, ж. Ум. отъ мірка.
Порозжаковувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и розжакувати, но во множествѣ.
Праве нар. Почти. Сим. 216. Праве забули, що й єсть вона на світі. Сим. 222.
Проголювати, -люю, -єш, сов. в. проголити, -лю́, -лиш, гл. Пробривать, пробрить. Патер з проголеним тімням. Стор. МПр. 44.
Роспрасувати, -су́ю, -єш, гл. Разгладить утюгомъ.
Унученька, -ки, ж. Ум. отъ унука.
Утреня, -ні, ж. Утреня, заутреня. Ном. № 11216.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИЙНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.