Відщіпатися, -паюся, -єшся, сов. в. відщепнутися, -нуся, -нешся, гл. Отмыкаться, отомкнуться (о двери, запертой на крючекъ). Та відщепни ж двері! — Коли ж не відщіпаються — защіпка туго. 2) = відщеплятися, відщепитися. Моя дитиночко, моя й щипочко, моя щипочка одщепнулася.
Власний, -а, -е. Собственный, свой. Хоч не красне, але власне. Не кожен писався власним прізвищем. рукою власною (підписався). Собственноручно (подписался). рукою власною. Руку приложилъ.
Келтувати, -ту́ю, -єш, гл. = глитати.
Ме́шти, мешт, ж. мн. Татарскія туфли, легкіе башмаки.
Пробурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Проворчать. Якого там кулика ви видумали, дядьку! — пробурчав.
Роздряпувати, -пую, -єш, сов. в. роздряпати, -паю, -єш, гл. Расцарапывать, расцарапать.
Стічно нар. Ловко, проворно.
Хлист, -ту, м.
1) Щолканіе бича. Їде віз без коліс, а батіг без хлисту.
2) Прутъ, хлыстъ. Ум. хлистик. Жевжики обидва і голі — вашеці прогає — як хлистики.
Цяцінька, цяцічка, -ки, ж. Ум. отъ цяця.
Шушу меж., выражающее шептаніе. От кияне — шушу-шушу, радяться.
