Абрю́ку, меж., выражающее голубиное воркованіе.
Догорюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Дожить съ горемъ пополамъ. І коли вже я свого віку гіркого догорюю?
Заніма́ти, -ся = займа́ти, -ся.
Лі́то, -та, с. 1) Лѣто. Літо на зіму робить. Летить літо як на крилах. Я дав би дві зіми за одно літо. у-літі, у-літку. Лѣтомъ. Діти, діти! добре з вами в-літі, а зімувати — то горювати. Скинеш оком по тому степу, що колись у-літку пишною травою зеленів. . 2) мн. Лѣта, годы. Пішли мої літа, як вітри круг світа. Уживай світа, поки служать літа. Не зазнала я роскоші, — вже й літа минають. Чимало літ перевернулось, води чимало утекло. Там десь милий чорнобривий по полю гуляє, а я плачу, літа трачу, його виглядаю. Не мав од рода той царь до своїх старих літ дітей. Довелось їй на старости літах збідніти. Меншая сестра літ не доросла. Донка єдина була в його літ дванадцяти. Кохала козаченька два літі, — сама зосталася у світі. дійти літ. Вырости. Як дійшла вона літ своїх, то я без клопоту хліб їла. hа літа. Лѣтами, по лѣтамъ. В старости беруть двох родичів молодого, на літа не молодих. на літі (бути). Быть взрослымъ. Ти на літі і Ярина зріє. з літ вийти (кому́). Быть уже не въ тѣхъ лѣтахъ, когда... Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. 3) Сѣмя самца. Корова бере літо від бугая. Ум. літечко, літко. Любив же я дівчиноньку та не літечко — два. ...Літечко моє святе минуло хмарою. Кобис, мамко, осідлала коні вороненькі, може би я та здогонив літа молоденькі. Лишень коні вороненькі ноги утомили, літок моїх молоденьких та не здогонили.
Перерумеґувати, -ґую, -єш, гл. = переремигати.
Півдесята числ. Девять съ половиной.
Подомальовувати, -вую, -єш, гл. Окончить писать красками (многое). Що пороспочинав, усе подомальовував.
Сироватчаний, -а, -е. Изъ молочной сыворотки сдѣланный. Сироватчаний куліш.
Смиренник, -ка, м. Скромникъ.
Угнавець, -вця, м. = вугнавець.
