Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лоза

Лоза́, -зи, ж. 1) Раст. лоза. Їж, козо, лозу, коли сіна немає. Ном. № 2410. Люде гнуться, як ті лози, куди вітер віє. Шевч. 80. 2)цареградська. Раст. Elaegnus hortensis. ЗЮЗО. І. 121. 3) Розга. 4) Весенняя хороводная игра, въ которой играющіе становятся в ключ, съ одного конца котораго двѣ дѣвушки подымаютъ руки, подъ которыми пробѣгаетъ крайняя играющая противоположнаго конца и тягне за собою увесь ключ, при чемъ поются принадлежащія этой игрѣ пѣсни. Такія-же точно игры (но съ другими пѣснями) — въ смородину и ключ. (Лубен. у.). Мил. 53. плести лозу — варіація этой игры въ Переяс. у. КС. 1887. VI. 480. 5) довга лоза. Игра, подобная чехардѣ, описанная у Чуб. III. 105, Ив. 66, КС. 1887. VI. 480. Ум. лізка (ло́зка), лізонька (Маркев. 132), (ло́зонька), — За густими лізоньками біжить річка струєчками. Чуб. V. 187.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 375.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОЗА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛОЗА"
Виспівувати, -вую, -єш, сов. в. виспівати, -ваю, -єш, гл. 1) Только несов. в. Пѣть, распѣвать. Любо він було пісні виспівує ясними зорями. МВ. ІІ. 11. Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється. Шевч. 51. 2) Добывать, добыть пѣніемъ. Виспівав собі дівчину любу та гарну. МВ. ІІ. 12. 3) Пѣть, пропѣть. А як думу виспіваю, сяду в чистім полю. Млак. 92. 4) Выражать, выразить пѣніемъ. Виспіває горе. Левиц. І. 35. Вона наче мою долю виспівує. Г. Барв. 393. 5) Только сов. в. Пропѣть извѣстное время. Таке співуче, що ввесь день тобі виспіває. 6) Терять, потерять отъ пѣнія. Увесь голос виспівав і бандуру потрощив. Стор. І. 94.
Гу́слянка, -ки, ж. Сладкое молоко, сваренное, а потомъ скисшее. Гн. II. 221. Шух. І. 141, 109. Cм. Ряжанка. ЕЗ. V. 43.
Калаверці, -ців, мн. Сапоги съ вывороченными голенищами. Kolb. І. 44.
Круподерник, -ка, м. Дѣлающій крупу. Оттам, мамо, мельник, оттам круподерник. Н. п.
Мо́рква, -ви, ж. 1) Морковь, Daucus Carota L. Унадився, як свиня у моркву. Ном. № 2740. хатня морква. Ссора домашняя между мужемъ и женой. А там купами капуста, буряки, морква огородня, а хатньої наші жінки не продають, держать про нужду на нашу голову... цур їй! Кв. І. 137. моркву скромадити, стругати кому. Ссориться (о домашнихъ, преимущественно о женѣ съ мужемъ). 2) гадюча морква. Раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. ЗЮЗО. І. 131. Ум. мо́рківка.
Надгорта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. надгорнути, -рну, -неш, гл. Отгребать, отгресть часть. Надгорни трошки жару.
Нещасниця, -ці, ж. Несчастная женщина. Ой де ж наша нещасниця, що до нас немає? Чуб. V. 628. Ум. нещасничка. Моя й дочко, моя й нещасничко! Мил. 219.
Паслина, -ни, ж. = паслін. ЗЮЗО. І. 136.
Поозувати, -ся, -ваю, -ся, -єш, -ся, гл. = пообувати, -ся.
Циганити, -ню, -ниш, гл. 1) Выманивать, выпрашивать (о цыганахъ). 2) Въ свадебномъ обрядѣ: ходить по хатамъ, выпрашивать, — Cм. циганщина. МУЕ. І. 155. (Полт.). Грин. ІІІ. 455.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛОЗА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.