Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

козелець

Козелець, -льця, м. 1) Козелъ. Вибіг козелець... наставив рожок. Грин. III. 52. 2) Стативъ въ витушці. 3) Снарядъ, подкладываемый мельниками подъ рычагъ при подниманіи жернова съ цѣлью ковки послѣдняго. Галиц. Мик. 481. 4) = козелок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 265.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЗЕЛЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЗЕЛЕЦЬ"
Застіжи́на, -ни, ж. = застіжка. На бідній дівчинонці синя застіжина. Грин. III. 531.
Колихання, -ня, с. Колебаніе, качаніе.
Колокільце, -ця, с. Бубенчикъ? А-а люлечки! шовковії вірвечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка: засни, мала дитиночка! Макс. (1849). 105.
Накупи́ти Cм. накупати.
Обмоскалити, -ся. Cм. обмоскалювати, -ся.
Переводня, -ні́, ж. Измельчавшая, выродившаяся порода.
Пулька, -ки, ж. = индичка. Вх. Пч. II. 12.
Сміливісінько нар. Совершенно смѣло. Лебед. у.
Соколеня, -няти, с. Соколенокъ. Чуб. V. 694.
Харьківщина, -ни, ж. Харьковская губернія. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЗЕЛЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.