Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

йойчик

Йойчик, -ка, м. пт. Пѣночка обыкновенная. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 201.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЙОЙЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЙОЙЧИК"
Ви́віяти. Cм. Вивівати.
Гойк, -ку, м. Крикъ, шумъ. Угор.
Ґзи́тися, ґжу́ся, ґзишся, гл. = Дрочитися (о скотѣ). Корова ґзится. Вх. Уг. 235.
Зби́тний, -а, -е. 1) Излишній, чрезмѣрный. 2) — чолові́к. = збитошник. Вх. Лем. 417.
Кецка, -ки, ж. = кицка. На місці, з якого вирізав кецку, закопує хрест так завеликий, аби застав вирізану кецку. Шух. І. 213.
Ми́ччу нар. Нараспѣвъ (говорить). Мнж. 185.
Побивач, -ча, м. Снарядъ для набиванія обручей. Вх. Лем. 451.
Роскаль, -лі, ж. Распутица.
Сарапати, -паю, -єш, гл. Вспылить. Вх. Зн. 62.
Фанатицтво, -ва, с. Фанатизмъ. К. (Желех.).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЙОЙЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.