Бренькнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ бренькати.
Вузда, -ди, ж.
1) Узда.
2) Длинная веревка, привязанная къ крыльямъ невода — для вытягиванія послѣдняго.
Забарни́й, -а́, -е́ 1) Медлительный. Забарнії гості забарилися в хаті. 2) Требующій много времени. Малі миски робити — то забарна робота; великі краще.
Кабатувати гл. безл. кабатує мені. Мнѣ досадно, мнѣ жаль. Кобись мені не кумочка, була би сь мі фраїрочка, лем мі тото кабатує, що мі мовиш: «Пане куме!»
Кінь, коня́, м. 1) Конь, лошадь. Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. Ідуть вони поле, їдуть і другеє, а на третє поле став кінь спотикаться. 2) Дѣтская игра въ мячъ, когда поймавшій мячъ садится на бросавшаго и кричитъ: продай коня! 3) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
Настилування, -ня, с. Вышиванье и вышивка гладью.
Прогляд, -ду, м. = перегляд. Частенько шлють мені землячки на прогляд свої словесні труди.
Простугоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Прогремѣть, простучать. Крамарський віз (шляхом) простугонить.
Розфійниця, -ці, ж. Расточительница. Ведемо ті господиню: до комори клюшницю, до муки розфійницю.
Щавельний, -а, -е. Щавелевый, щавельный.