Безодголосно нар. Беззвучно. Я ледві дочула: безодголосно такечки вона гомоніла.
Загуме́нок, -нку, м. = загумення.
Знавати гл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхав себе не знавали. (1834), 15.
Їздун, -на́, м. Ѣздокъ. А чи довго туди їхати верхи? — Хто його зна, — як який їздун.
Іржати, -жу, -же́ш, гл. Ржать. А кінь ірже, води не п'є, доріженьку чує.
Комонник, -ка, м. Всадникъ, кавалеристъ. За ними ще півдесятка комонників. Піхота з пищаллю поміж гарматами, а комонник по крилах. Въ дѣтской игрѣ въ ка́шу такъ называется тотъ изъ играющихъ, который ѣдетъ верхомъ на товарищѣ.
Лязу́рок, -рка, м. Синька.
Почорніти, -ні́ю, -єш, гл. Почернѣть. Червона калино, чого почорніла?
Розлучити, -ся. Cм. розлучати, -ся.
Шовковина, -ни, ж. Шелковая нитка. Бродінь їй ув уха червону шовковину.
