Викидати 1, -даю, -єш, гл.
1) Повыбрасывать, выбросить (все), посбрасывать. Пішов, ще разів зо два вніс дров, да й ті на попа викидав.
2) Начать колоситься. Жито викидало колос.
Вихвалятися, -ляюся, -єшся, сов. в. вихвалитися, -люся, -лишся, гл. Хвастать, похвастать, хвалиться, похвалиться. Вихваляється вірною дружиною.
Вишкрібок, -бка, м.
1) Небольшой хлѣбецъ изъ остатковъ тѣста въ квашнѣ.
2) Послѣдній ребенокъ въ семьѣ (насмѣшливо).
Відстовбурчити Cм. відстовбурчувати.
Пожовтити, -вчу, -тиш, гл. Пожелтить.
Полуде́нькувати, -кую, -єш, гл. = полуднати.
Прогрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. прогріти, -грію, -єш, гл. Достигать, достичь своимъ тепломъ куда, сквозь что. Такої ж ви хатоньки ( = труни) забажали темної, невидної, невеселої! Туди сонечко не прогріє, вітрець не провіє.
Промити Cм. промивати.
Стигнути, -гну, -неш, гл.
1) Простывать, остывать. Чому ти борщу не їси? — Гарячий дуже, нехай стигне.
2) Застывать, застыть. Кров ллється, аж по землі стигне.
3) Созрѣвать. Не чіпай же яблук, нехай собі стигнуть, то кращі будуть.
Стіна, -ни, ж. 1) Стѣна. Мовчить, як стіна. Мила б я стіни, щоб були білі. Все село як за стіну засунулось, — такі смутні всі. 2) Стѣна, плетена невода. 3) Рядъ зубовъ въ одной сторонѣ челюсти. Ви б у Прохори поїхали, там дід замовляє (зуби); а то так усю стіну й викрутить, да й знов буде зачинатись. 4) Тучи на западѣ, за которыя заходитъ солнце. Як сонце заходить за стіну, то буде дощ. 5) При кулачномъ боѣ: рядъ, шеренга бойцовъ. Ум. стінка, стінонька, стіночка. Лежить мила, мов китайка синя, стоїть милий, як стінонька білий. .
