Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

знехотя

Знехотя, зне́хочу, нар. Нехотя, противъ воли, неохотно. Давно! — знехотя промовив Сухобрус і замовк. Левиц. Пов. 42. Знехочу баба порося ззіла. Посл.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 173.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНЕХОТЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗНЕХОТЯ"
Блудящий, -а, -е. = блудний 1 Блудящий син. Грин. ІІІ. 141.
Вабик, -ка, м. Дудочка, употребляемая на охотѣ для приманыванія дичи. Желех.
Вимазати, -ся. Cм. вимазувати, -ся.
Відщепити, -ся. Cм. відщепляти, -ся.
Заги́н, -ну, м. Погибель, гибель. до загину. До смерти.
Затекти́ Cм. затікати.
Клишоногий, -а, -е. Косолапый.
Навести́ Cм. наводити.
Облагодитися, -джуся, -дишся, гл. Устроиться; поправить, починить. Повітка похилилась на бік, покрівля світиться, стріхи обсмикані, огорожа сиплеться. Нема за що облагодитися московці. Левиц. І. 57.
Плахотка, -ки, ж. Ум. отъ плахта.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗНЕХОТЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.