Докі́нчувати, -чую, -єш, сов. в. докінчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Оканчивать, окончить.
І I сз. II. Був собі чоловік, і все його жінка слабувала. Як Бог дасть, то і в вікно подасть. І вітер не віє, і сонце не гріє. І виходила до його вся земля. І де ті люде тут возьмуться. Между двумя гласными и послѣ гласной сокращается въ II. Як не зароблю, то лежатиму поки й опухну. Стала їсти й пити. Далі вже й під Київ підступав.
Кановця, -ці, ж. = коно(і)вка. Ганчя ся дознала, кановцу порвала, коновцу порвала, на воду біжала.
Лип'я́, -п'я, соб. Липы.
Ніхто, нікого, мѣст. Никто. Ніхто з Богом контракту не брав.
Пітник, -ка, м.
1) Потникъ.
2) Часть хомута: войлочная подкладка на шеѣ лошади.
Позавтрьому нар. Послѣзавтра.
Сквапливий, -а, -е. Торопливый, поспѣшный. Суд сквапливий рідко буває справедливий.
Тарантля, -лі, ж. Тарантулъ.
Украсти, -ду, -деш, гл. Украсть. В середу постила, а кобилу вкрала.
