Баланда, -ди, об.
1) Медлительный, неповоротливый, неловкій человѣкъ.
2) Вздорный болтунъ.
Брямчати, -мчу, -чиш, гл. = брязчати.
Глибочиня, -ні и глибочінь, -ні, ж. Глубина.
Зару́жжа, -жа, с. Солончакъ. По заружжах скот гризе землю.
Отцей, отця́, отце́, мѣст. = отсей.
Простіненько нар. = простісінько. А я простіненько за ним побіг.
Росторона, -ни, об. Понятливый. Такий росторопа!
Синаш, -ша, м. Сынокъ. Добре, синашу! Здоров, синашу, ма дитино! — Анхиз Енеєві сказав. Ум. синашко. Люляй, люляй козацький синашку!
Сірак, -ка, м. и пр. = сіряк и пр.
Фук, -ка́, м. 1) Крикъ на кого, брань. Фук на фук як піде, то нічого з того не буде. 2) Не убитая но ошибкѣ шашка, за которую берегъ противникъ шашку. 3) Уки́нути фука́. Надуть, обмануть. На рід надія не яка: поки в коморі єсть і в скрині, лестун потреться в сій хатині та й дале, вкинувши фука.
