Гарцювати, -цюю, -єш, гл. 1) Скакать на лошадяхъ, наѣздничать, рыскать, гарцовать. На вороному коні гарцюєм. Батько веде того коня за недоуздок, а він так гарцює, копитами землю вибиває. 2) Бѣгать, скакать, шалить. Як хочете гарцювати, так ідіть на двір. Іще сами як дівували та з хлопцями як гарцювали. Бабина знай цілу ніч гуляє з хлопцями та крутиться і не раз так бувало, що гарцюючи і мички попалить. 3) Танцевать. Ріжуть скрипки і бандури, дівчата гопцюють; хлопці, піт аж льється з шкури, коло їх гарцюють
Зая́ва, -ви, ж. Заявленіе.
Зубелити, -лю, -лиш, гл. Взнуздывать.
Мину́лий, -а, -е. Прошедшій, минувшій.
Мушке́тний, -а, -е. Мушкетный.
Наслідування, -ня, с. Подражаніе.
Погронитися, -нюся, -нишся, гл. Образовать гроздья. Винограде-виноградочку!.. прошу ж тебе, ізроди рясно. Ви, гроночки, погроні)песя.
Урожденець, -нця, м. Уроженецъ.
Хвальшиво Cм. хвальшиве.
Цвіркотати, -кочу, -чеш, гл. = цьвірінькати.
