Города́рь, -ря́, м. Начальникъ города? «Та рушай, вісько, під Бендер місто!» Вісько рушає, з гармат стріляє, аж чотирі печі розсипається, татарський городарь іздрігається, міщане ходя, радоньку радя. Вѣроятнѣе, однако, что слово городарь, которое нигдѣ нп разу болѣе намъ не встрѣчалось, является просто передѣлкой какого то другого слова, подобнаго но своей формѣ, но съ забытымъ уже значеніемъ.
Ду́ча, -чі, ж. = дучайка.
Злучати, -ча́ю, -єш, сов. в. злучити, -чу, -чиш, гл. Соединять, соединить. Лежить мертвий, що-м його любила, не злучили нас, то злучить могила. Що Бог злучив, чоловік нехай не розлучає.
Ли́ствиця, -ці, ж. Часть звіяшок (Cм.).
Ми́мика, -ки, ж. Мимика. Тульчинський тим часом говорить Катрусі мимикою про любощі.
Плиска, -ки, ж. Птица: а) Motacilla, трясогузка. б) — біла. Motacilla alba. в) — жовта. Мо tacilla flava. г) = лисак 4. Ми були в ліску да поймали плиску чорную да чубатую.
Посватати, -таю, -єш, гл. Посватать. Любив же я дівчиноньку, посватали люде, мені молодому пароньки не буде.
Розбовкати, -каю, -єш, гл. Раззвонить, разболтать.
Стряхти, -хну, -неш, гл. Немного подсохнуть. Мав у ліс їхати — коли це як ушкваре дощ, як з відра, та швидко й перейшов; та вже як стряхло, то ото й рушили.
Шаленистий, -а, -е. Шальной.
