Бруштин, -на, м.
1) = бурштин.
2) мн. Желѣзные обручи на колесахъ возлѣ спицъ, чтобы не раскололась колодка. У мастеровъ они употребляются, когда спицы забиваютъ въ колодку.
Дуби́на, -ни, ж. 1) Дубовое дерево. Сюди туди дубину стрепену, — посипались жолудочки в пелену. От кріпка дубина, — сокира як од заліза одскакує. 2) Дубовый лѣсъ. Ой з-за гори високої та з зеленої дубини ідуть ляхи на три Шляхи за півтори милі. Як були ми молодими, то ходили по дубині у червоних запасках і сивизна на висках. 3) Дубовая палка. От козаки до його з дубинами. Ум. дуби́нка, дуби́нонька, дуби́ночка. Між дубинки та ліщинки шматок шкуратинки. Ой піду я в дубиноньку спати. Пойду в ліс, вирубаю дубинку.
Крапати, -паю, -єш, гл. Брызгать, капать. Дощик крапле.
Обсі́сти. Cм. Обсіда́ти.
Позгасати, -сіємо, -єте, гл. Погаснуть, потухнуть (во множествѣ).
Роздати, -ся. Cм. роздавати, -ся.
Стадарня, -ні, ж. Конюшня, стойло для лошадей. Зробив був пан огорожу і туди заганяли стада, шо ходили по дубині; звідтоді воно й зветься стадарня, хоч там стадарні нема.
Утаборитися, -рюся, -ришся, гл. Укрѣпиться въ лагерѣ. Втаборились сіромахи. Потоцького ждучи.
Хвасолиння, -ня, с. Стебли фасоли.
Хуторище, -ща, с. Місто для хутора, місто, гдѣ былъ хутір. Дворище яке, чи хуторище.
