Двори́ченько, -ка, м. = Дворяченько. Ум. отъ дворяк. Ой поїхав двориченько на полювання, пустив кониченька на попасання.... Став двориченько, та став на поміст, приїжджає до дворика, від милої вість. Чуб. V. 774.

Мере́жка, -ки, ж. 1) Ажурный узоръ, получаемый помощью выдергиванія нитей изъ полотна и закрѣпленія оставшихся бѣлыми нитками. Вас. 192. Названіе частей: отверстія — дірочки; узкіе полосы полотна, раздѣляющія отверстія, стоящія въ группѣ, — стовпці; болѣе широкія полосы, раздѣляющія группы отверстій — полоте́нця; рубецъ, который идетъ но краю мере́жки или рядъ мелкихъ отверстій тамъ-же — прутик. Харьк. (Залюб.). У нашої да Ганночки в подолі мережки. Чуб. III. 131. горла́та мережка — съ слишкомъ большими отверстіями, а сліпа — съ слишкомъ малыми. Славяносерб. у. Кромѣ того мережки носять цѣлый рядъ различныхъ названій, смотря по узору или способу шитья: безчісна, збан, колісна, колісчатка, ко́са, кругла, ля́хівка, московка, переплутаннячко, трійчатка, хрещата, черв'ячок, з чисницями и пр. Залюбовск. Чуб. VII. 415. сорочка-мере́жка. Рубаха съ ажурными узорами. А в нашої бондарівни сорочка-мережка. Гол. 2) Узорныя украшенія цвѣтными нитками сверхъ канта по таліи полушубка. Вас. 155. 3) Узоры въ ожерельи изъ цвѣтныхъ бусъ. «Въ нѣкоторыхъ мѣстахъ, на правой сторонѣ Днѣпра, изъ мелкаго разноцвѣтнаго намиста приготовляютъ узорчатое ожерелье, на кот. употребляется больше всего чернаго и бѣлаго намиста: «чорне для поля, а біле, червоне і голубе, чи там друге яке небудь, для мережок». Cм. лучка. Чуб. VII. 426. 4) Рѣзьба на деревѣ. Чуб. VII. 404. 5) Орнаментъ на металлическихъ частяхъ курительной трубки, а также и стальной шаблонъ для выбиванія его. Вас. 149. Ум. мережечка.

Обід, о́боду, м. Ободъ. Рудч. ЧП. 250. Ум. обідець.

Пирожаччя, -чя, с. соб. Большіе пироги. Конст. у.

Росправа, -ви, ж. 1) Расправа. К. ЧР. 245. Тягніть Варвару на росправу. Ном. № 3929. Я найду суд і росправу. МВ. І. 134. 2) Статья (литературная). Почав Квітка іще з 1816 року писати для харьківського журнала росправи про институт. К. Гр. Кв. XVIII. 3) — сільська. Помѣщеніе сельскаго правленія.

Скорувати, -ру́ю, -єш, гл. — дерево. Снимать съ дерева кору. Вх. Лем. 166.

Сунутися 2, -нуся, -нешся, гл. Броситься, ринуться. Сунулись тії тури в пущу, так і виваляли дерево; а князь за ними знай пускає стрілку за стрілкою. К. (ЗОЮР. II. 204). Він до челяді сунеться, — і челядь пропала. Шевч. ІІ. 28.

Уприпуст нар. О ѣдѣ животныхъ: сколько угодно, вволю, прямо изъ стога или другого хранилища пищи. Мнж. 177. Коні їдять овес уприпуст. Їдять корови вприпуст сіно. Алв. 70.

Хукати, -каю, -єш, гл. Дуть (ртомъ). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. Хукає собі у руки. О. 1861. V. 74. І в рученьки не хукав. Н. п.

Шваля, -лі, ж. 1) Швея, вышивальщица. Шух. І. 154. Я шваля з Вильбова, приїхала до свого двора. Мет. 197. 2) Бревно, разрѣзанное вдоль. Вх. Лем. 484.