Болотюга, -ги, ж. Ув. отъ болото.
Бучавіти, -вію, -єш, гл. Твердѣть, сохнуть (о кожахъ).
В'ялити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Уроки.... печінку в'ялили. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила.
Грясти́, гряду́, -де́ш, гл. 1) Быстро и съ шумомъ бѣжать, ѣхать. Гряде четвернею коней. 2) Заимствовано изъ церк.-слав. яз. Важно идти или ѣхать, шествовать, грясти. І гряде царська дружина до царя велично.
Китаєвий, -а, -е. Изъ китайки. Жупан китаєвий. Жупан на йому синій і китаєва юпка. Китаєві штани.
Моро́ка, -ки, ж. 1) Хлопоты, затрудненіе, возня. Та й набрались ми мороки коло неї! Багато мені мороки буде! 2) Темная сила. Побила б їх морока! Морока його знає. 3) Игра въ шесть палочекъ, сложенныхъ такъ, что трудно ихъ разнять. 4) мн. моро́ки беруть (кого́). Приходить въ безпамятство. Мороки вже беруть слабого.
Надменши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Уменьшиться, умалиться.
Подожартовуватися, -вуємося, -єтеся, гл. Дошутиться (о многихъ).
Покоївка, -ки, ж. Горничная. З панею наїхала польська двірня, польки-покоївки.
Рюмок, мка́, м. Въ выраж. удрати рюмка — заплакать, заревѣть. Чи не вдере Микола рюмка?
