Дви́нути, -ну, -неш, гл. 1) = Двигнути. Ой чи вийду на танець, — від стараго буханець в потилицю, або в спину, що й ногами вже не двину. 2) Отправиться, двинуться. Сам не знаю, чи полицю тесати, чи до дівчини на всю ніч махати, закину я вражу бардину, сам до дівчини на всю пічку двину. І двинув він (Оврам) звідтіля в гори. 3) Выстрѣлить. От ми поставили перед ними артилерію, та як двинули з гармат, так бісова черкесня вростіч, та тіка, аж не потовпиться. 4) Ударить сильно. Я як двину її (собаку) зо всього маху навідлі бичем по морді, так вона на місці й перекрутилась. 5) Выстроить. На хуторі (Максим) зараз же на перше літо двинув будинок, мов панські хороми.
Зажарітися, -ріюся, -єшся, гл.
1) Заалѣть.
2) Сдѣлаться яркимъ. По дощові як ся зажиріла озимина.
Місце́вий, -а, -е. Мѣстный.
Обкладатися, -даюся, -єшся, сов. в. обікластися, обкладуся, -дешся, гл.
1) Обкладываться, обложиться.
2) Ложиться, лечь спать. Обіклались ото вже люде й спать, а в моєї хазяйки горить світло.
Переклопотатися, -чу́ся, -чешся, гл.
1) Перестать хлопотать, заботиться.
2) Истомиться хлопотами, заботами.
Підкинути, -ся. Cм. підкидати, -ся.
Полісся, -ся, с. Полѣсье. А в самого шістьсот уллів пасіки було. Аж на полісся було посилає.
Помеж нар. = поміж.
Розчепити, -ся. Cм. розчіплювати, -ся.
Ростягання, -ня, с.
1) Растягиваніе.
2) Растаскиваніе.
