Берца, -ци, ж.
1) = бер = кладка. На тій пропасті був перехід через малу берцу.
2) берци. Часть плуга (какая?)
Відвертати, -таю, -єш, сов. в. відвернути, -ну, -неш, гл. 1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Нехай Бог відвертає. Щоб я од вас лиця не відвернула. 2) Отъѣзжать, отъѣхать, отплывать, отплыть. Ви, турки-яничари, по маленьку, браття, ячіте, од галери одверніте. 3) Отваливать, отвалить. Одвернув (камінь). Годі орати! — Як годі? — каже чоловік. — Дві скиби тільки одвернути та й упруг. 4) Возвращать, возвратить. Були в мене старости, підбрехачі твої, ну, одвернув я почеськи тобі хліб, не прогнав тебе. 5) Пахать, вспахать плугомъ второй разъ поперегъ или вдоль участка. 6) Отклонять, отклонить что-либо. І кулі мов рукою одвертає. Єсть такії люде, ща на пожежі уміють одвернуть вітер од сусідньої оселі. 7) Отвлекать, отвлечь, отклонять, отклонить. Відвертала вона мене від сеї думки. Тебе прошу, голочко: відверни злих собак од мого скота. 8) О колдовствѣ: возвращать, возвратить первоначальный видъ, отвращать, отвратить. Зробив (чарами), то була біла редька, а то зусім почорніла, та вже назад не одверне, шоб чорна стала білою. 9) Вычитать, вычесть. Жиду грошей не понесу міняти, бо він зараз довг одверне. 10) Отвѣчать, отвѣтить. Та чую ж, чую, — одвертає.
Зласка́витися, -влюся, -вишся, гл. Умилостивиться, умилосердиться.
Печать, -ти, ж. Печать. Ум. печатка.
Плескати, -щу, -щеш, гл.
1) Плескать. А нащо було плескати на його водою?
2) Хлопать въ ладоши; рукоплескать. Вийшла доня на улицю, в білі руки плеще.
3) = випліскувати 2. Плещу, плещу хлібчик, дай, бабо, кіста!
4) У кузнецовъ: клепать.
5) Болтать, выдумывать. Що ти там плещеш, — хиба ніхто сього не знає або не чув зроду?
6) Шлепать (по грязи). А він і плеще до мене через рівчак.
Поквокати, -каю, -єш, гл. = поквоктати.
Понатісувати, -сую, -єш, гл. Натесать (во множествѣ). Бач, скільки трісок понатісували.
Роздумувати, -мую, -єш, сов. в. роздумати, -маю, -єш, гл. Думать, подумать, размышлять, поразмыслить. Щоб я була теє знала, що я тепер роздумала; лучче було не пізнати, як, пізнавши, покохати. Не роздумавши і не розглядівши постановились і застановили дорогу. .
Скидати, -да́ю, -єш, сов. в. скинути, -ну, -неш, гл.
1) Сбрасывать, сбросить внизъ, сваливать, свалить. Шо то впало? — То я з столу ложку скинула. Добич із коней скидайте.
2) Вскидывать, вскинуть на верхъ. Убю та й на вишку скину. Скинув рушницю на плече.
3) Снимать, снять. Нум, брате, ми з себе зелені жупани скидати. Почав скидати шапку.
4) Только с в. Выпить (водки). Скинув чарку-другу. І по третій скинули на шлунок.
5) Смѣнять, смѣнить, отставлять, отставить отъ должности. Скиньмо голову, люде добрі.
6) — горща. Ставить, поставить родъ сухой банки на животъ.
7) скида́ти на ко́го. Быть похожимь. Обличчям він дуже скида на вас.
8) — руко́ю на ко́го, що. Показывать, показать.
9) — о́ком, очима. Бросать, бросить взглядъ, взглянуть. Скину на неї оком, то вона як жар почервоніє.
Скручуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. скрути́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Сворачиваться, свернуться. Дерево гадюкою скрутилось. 2) Потерпѣть неудачи въ дѣлахъ, свихнуться. Хоч би я за пана пішла: як моя доля така, то й пан скрутиться, а як моя добра доля, то піду за п'яницю, то й п'яниця поправиться. 3) Только сов. в. Околѣть, умереть. 4) Только сов. в. Сойти съ ума, обезумѣть. Гріх осиковою палкою бити і скотину, і людей, бо зараз скрутиться. 5) Безл. Прійтись плохо, тяжело. Ей, чоловіче, скрутиться тобі! от яконом буде бить.
